Картографічні матеріали

      «Карта важливіша за текст, бо говорить часто яскравіше, наочніше, лаконічніше, ніж найкращий текст»

                                                П. Семенов – Тянь-Шанський                                     

«Звичка мандрувати картою та бачити у своїй уяві різні місця допомагає правильно побачити їх у дійсності»

                                                                       К. Паустовський
... Географічні карти спонукають нас дерзати. Вони  подібні  тайному любовному листу. Коли  ми дивимося на неї, здається , що нічого неможливого  немає ...
М. Дженкінс 

Всяка паралель впевнена, що могла б стати екватором, якщо б її не обмежували в правах. 

Марк Твен

     "Атлас - це географічна енциклопедія, в якій зібрані знання...  Це картографічний шедевр..."

      "Математики кажуть, що математика - цариця усіх наук. У мене питання: цифри - їх не існує в природі... покажіть мені їх! Де вони? . А географія - всюди навколо нас".

  Географічні карти застосовуються в різних галузях народного господарства і науки. Вони потрібні для виробництва різних вишукувань і проектування (як основи), для організації землевпорядження й адміністративно-господарського керування, для навчання і наукових досліджень.

     Від кожної карти потрібно, щоб вона була достовірною, точною, досить повною і докладною, наочною й могла зручно читатись.
    Вимога вірогідності карти полягає в тому, що карта повинна точно відповідати станові місцевості на момент зйомки або виправлення її першоджерел.
    Вимога точності карти означає, що зображувані на ній елементи і предмети місцевості повинні зберігати геометричну подобу, точність місця розташування і розміри відповідно до призначення і масштабом карти.
   Вимога достатньої повноти і подробиці карти означає, що на ній повинні бути зображені всі типові риси і характерні риси місцевості, показ яких визначається призначенням і масштабом карти.
    Під наочністю карти розуміють її властивість, що дозволяє з першого погляду на карту сприймати усе найбільш важливому й істотне в її змісті.
   Під читанням карти розуміється її якість, що дозволяє легко розрізняти всі деталі змісту при докладному розгляданні карти.

                                          Класифікація географічних карт

   Географічні карти класифікують за змістом, масштабом, призначенню територіальній ознаці. 

     За змістом всі карти підрозділяються на загально географічні та спеціальні.

   Загально географічними називаються карти, на яких з однаковим ступенем повноти і подробиці зображуються елементи місцевості: гідрографія, рельєф, рослинність, населені пункти, шляхи, кордони, різні місцеві предмети тощо.

   Спеціальними називаються карти, на яких більш повно зображуються окремі елементи змісту загально географічних карт або показуються інші природні і суспільні явища, не відображувані загально географічними картами. Серед спеціальних карт розрізняють карти фізико-географічні (кліматичні, геологічні, ґрунтові, гіпсометричні тощо) і соціально-економічні (економічні, політичні, політико-адміністративні, історичні тощо).

   Загально географічні карти, виходячи з їхнього масштабу, підрозділяють на топографічні, оглядово-топографічні та оглядові.

  Топографічними називаються найбільш точні і докладні загально географічні карти масштабів 1:200000 і крупніше. Топографічні карти практично зберігають постійний масштаб зображення, у зв'язку з чим виміри і розрахунки за ними виробляються без обліку перекручувань за проекцію.
  Карти масштабів 1:50000 і крупніше дозволяють докладно вивчати місцевість, точно орієнтуватися на ній, проектувати інженерні спорудження і робити точні виміри і розрахунки. Карти масштабів 1:100000 і 1:200000 дають можливість вивчати місцевість у її основних деталях, орієнтуватися на ній і робити попереднє проектування великих споруджень.
    Оглядово-топографічні карти (масштабів 1:200000—1:1000000), володіючи основними властивостями топографічних карт, поступаються у точності і подробиці зображення місцевості. Ці карти дозволяють вивчати місцевість у її головних рисах, орієнтуватися з літака, проектувати роботи, що охоплюють великі території. Карти масштабів 1: 500000 і 1:200000 особливо широко використовуються авіацією.

  Оглядовими називаються загально географічні карти масштабів дрібніше 1:1000000. Прикладами оглядових карт є: карта Європи масштабу 1:2500000, карта України масштабу 1:2500000, карта Південної Азії 1:4000000 і ряд інших.

  За призначенням географічні карти поділяють на довідкові, навчальні, морські, аеронавігаційні, дорожні, автомобільні, туристські й інші.
    За територіальною ознакою географічні карти підрозділяються на світові, карти океанів і морів, материків і їхніх частин, держав, областей, районів.

   Широким поширенням користуються географічні атласи, під якими розуміються збір карт, об'єднаних загальною ідеєю, одноманітно оформлених і виданих звичайно у вигляді книги або альбому. Подібно картам атласи бувають: загально географічні, спеціальні, комплексні (об'єднуючі карти загально географічні і спеціальні), світові, окремих країн, окремих областей, довідкові, навчальні, морські, дорожні, автомобільні тощо
    Крім звичайних карт, існують так названі рельєфні карти. На цих картах рельєф місцевості показується об'ємно. Причому для більшої виразності окремих його форм масштаб зображення по висоті (вертикальний масштаб) береться в 5—10 разів крупніше планового (горизонтального) масштабу. Усі способи виготовлення рельєфних карт засновані на використанні звичайних карт. Рельєфні карти, що представляють собою найбільш наочний вид зображення місцевості, широко використовуються для навчальних і військових цілей.

Пам’ятка

Прийоми роботи з контурними картами на уроках географії

Будь-яке завдання з контурною картою варто попередньо виконати у всіх деталях самому

викладачу. Це дає можливість врахувати час на виконання роботи, познайомитися з труднощами суто технічного порядку і виробити зразок заповнення даного контуру.

Варто прагнути, щоб основна частина практичної роботи була проведена і перевірена в класі, для того щоб вдома учень лише завершив оформлення роботи.

У роботі з контурними картами можна виділити такі напрямки:

·   робота з контурними картами в ході вивчення матеріалу; 

·   робота з контурними картами як засіб перевірки знань;

·   домашні завдання за контурною картою варто давати після проведення

·  практичних робіт у класі, для того щоб учні вже знали специфіку заповнення контурів і основні вимоги до техніки оформлення.

 

Загальні вимоги, що стосуються оформлення контурних карт:

1.  Написи та підписи оформляються акуратним друкованим шрифтом.

2. Розмір напису має відповідати величині й важливості об’єкту, розмір літер має бути однаковим, проміжки між літерами теж. Цього можна домогтися попередніми помітками, в межах контуру об’єкта, які фіксують розташування майбутніх літер напису. Переконавшись у правильності розташування літер, можна вже впевнено наносити їх на карту.

3.  Написи не повинні перекривати контури та інші позначення , їх потрібно розташовувати в більш вільних місцях карти.

4. Написи не повинні перекривати контури та інші позначення, їх потрібно розташовувативбільш вільних місцях карти.

5.  Написи назв міст, сіл, невеликих озер та інших об’єктів, які займають на карті невелику площу, розташовують у напрямку паралелей. Якщо на карті паралелі не зображені, написи розташовують паралельно нижній рамці карти. Початок написів цих об’єктів повинен бути поблизу самого об’єкта.

6. Назви об’єктів, які мають форму кривих ліній, розташовують на самому зображенні об’єктів або вздовж їхнього напрямку.

7.  Назви об’єктів, що мають на карті площинну форму, підписують у середині зображення. При цьому літери назви повинні бути розташовані так, щоб сам підпис розкривав чітко форму та розмір об’єкта.

8.  Написи річок і каналів розташовують у місцях малого навантаження карти над лінією річки або каналу. Написи достатньо довгих річок повторюють два або три рази – поблизу витоку, гирла і в середній частині течії. 

9. Для проведення кривих ліній на карті рисочками позначають характерні перетини з паралелями, які є на цій карті. Отримані точки перетинів допоможуть учням легше провести криву лінію. 

10. Головні вимоги до написів і підписів усіх типів: вони повинні бути чіткими, легко читатися і не перевантажувати карту, тобто не «забивати» зміст карти. Цифри і перші букви необхідні в місцях перевантаження карти написами або під час проведення невеликих контрольних робіт.

11. Кордони та межі на контурній карті обов’язково наводять червоним кольором (державні, обласні, природних зон, заповідних територій тощо. Необхідно надписувати назви всіх сусідніх країн.

12. Наносячи будь – які умовні знаки варто дотримуватися тих форм, які прийняті в підручнику й атласах. Треба дотримуватися існуючої системи графічних зображень умовних знаків. Треба звернути увагу учнів на ті орієнтири, що допомагають установити розміщення умовних знаків.

13.  Ареали сільськогосподарських районів оконтурюють тонкою лінією.

14. Наносячи на контурні карти будь-які умовні знаки, варто дотримуватися тих форм, які прийняті в підручнику й атласах. Будь-яке відхилення чи фантазування в цьому плані призведе лише до плутанини, ускладнить шляхи засвоєння навчального матеріалу. Треба дотримуватися існуючої системи графічних зображень умовних знаків. Особливо важливо стежити за тим, щоб кожен умовний знак був правильно розміщений, тому що помилки щодо цього дуже спотворюють картину розміщення корисних копалин. Треба звертати увагу учнів на ті орієнтири, що допомагають установити розміщення умовних знаків.

15. Промислові центри позначають пунсонами, розділеними на сектори залежно від переважання частки окремої галузі. Сектори зафарбовують (кольорами, узгодженими   із кольорами шкільного атласу) чи заштриховують. Іноді замість пунсонів ставлять перші  букви назв тих галузей, що є головними для цього центра: машинобудування — М, металургія — Мт, хімічна — X тощо. 

16. При позначенні на контурних промислових центрів, варто звернути увагу на наступні особливості: - не слід позначати на картах країн, районів усі центри, нанесені в атласі чи підручнику. Позначають лише найбільші центри, про які йдеться в підручниках чи в завданнях; - пунсони поділяють на два, три, максимум — чотири сектори, причому позначають лише самі основні галузі виробництва.

17.  Залізничні магістралі позначають червоними лініями, вибирають тільки найголовніші. Не слід перевантажувати учнів малюванням залізниць у вигляді переривчастих стрічок.

18. Судноплавні ділянки річок позначають потовщеною синьої лінії, порти і пристані — значками «якорів». Напрямок вантажопотоків – масштабними стрілками означає різні види вантажів.